«Зелені» інвестиції — глобальна пастка на $10 трильйонів. Аналітика

«Зелені» інвестиції — глобальна пастка на $10 трильйонів. Аналітика

Ярослав Романчук нещодавно поділився глибоким аналізом так званих «зелених» інвестицій. Публікуємо коротку вижимку:

Останні 20–25 років під гаслами боротьби з кліматичними змінами світ пішов шляхом масштабної державної інтервенції у так звану «зелену економіку». Політики, чиновники, центральні банки, наднаціональні структури й медіа нав’язали державам і суспільствам ідеологічну догму: майбутнє — лише за «зеленими» технологіями.

У результаті ринки були спотворені, інвестиції спрямовані не за законами ефективності, а за преференціями. Створилися корпорації та проєкти категорії «занадто важливі, щоб збанкрутувати». Їх підтримували субсидіями, дотаціями, держзамовленнями та привілейованим доступом до ресурсів. Більшість цих ініціатив існувала лише доти, доки надходили гроші платників податків.

Після хвилі гучних обіцянок почалася хвиля гучних провалів. Один із прикладів — завод з виробництва батарей в Аризоні, який так і не запрацював, хоча мав підтримку уряду США в $850 млн. Подібні історії повторюються у багатьох країнах, де держава стала головним інвестором «зеленої» ідеології замість бути арбітром для вільного ринку.

Водночас ті, хто нав’язав цей курс, не несуть відповідальності за втрачені трильйони. Суспільство має справу не з ринковими інноваціями, а з ідеологічно зумовленими проєктами, за які платять прості громадяни. Тепер ця ж модель пропонується Україні — у планах модернізації після війни.

Маємо бути пильними: під «зеленим» брендом можуть ховатися чергові схеми розподілу чужих грошей на користь чиновників. У нашому випадку ризикуємо тим, що за все заплатять українські споживачі — через тарифи, податки, інфляцію.

«Вільна нація» наполягає: інвестиції мають бути ефективними, а не ідеологічними. Держава має створювати умови для вільного ринку, а не грати роль центрального планувальника. Україна повинна модернізуватися через конкуренцію, інновації та підприємництво — а не через імітацію глобальних утопій.

Ринок — не ворог. Ворог — це некомпетентне, але надто впевнене у собі втручання в економіку під прикриттям «порятунку людства».

Підписуйтеся на наші соцмережі:
Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*